Першим воєнізованим підрозділом, назва якого мала абревіатуру СС (нім. Schutz Staffel), була особиста охорона диктатора Третього рейху під назвою «Лейбштандарт Адольф Гітлер», офіційно сформована в 1933 році. З 1934 року СС було незалежним формуванням на чолі з Генріхом Гіммлером. З часом були сформовані інші підрозділи СС, зокрема SS-Totenkopfverbände та SS-Verfügungstruppe. Варто додати, що останні навчалися аналогічно регулярним піхотним підрозділам Вермахту. У відносно невеликих масштабах підрозділи СС використовувалися в бойових діях під час боїв у Польщі в 1939 році та у Французькій кампанії в 1940 році. Перші підрозділи, призначені з самого початку для боротьби на фронті, були створені в середині 1940 року, отримавши назву Ваффен СС. Спочатку їх набирали на добровільній основі, також серед ненімців, але з часом почав застосовуватися обов'язковий набір. У складі Ваффен СС було сформовано багато дивізій різної бойової цінності. Тим не менш, деякі з них (наприклад, 1-ша танкова дивізія СС «ЛАХ», 2-га танкова дивізія СС «Дас Райх» або 12-та танкова дивізія СС «Гітлерюгенд») можна вважати елітними підрозділами, що мають дуже високу бойову цінність і часто оснащені найкращим доступним спорядженням. Вони продемонстрували свої значні переваги не лише на Східному фронті (1941-1945), особливо під час боїв під Харковом у 1943 році, але й під час боїв у Франції у 1944 році. Інша справа, що якість командного складу цих підрозділів у багатьох випадках була спірною, і багато солдатів Ваффен-СС скоїли воєнні злочини під час Другої світової війни.
