105-мм M101 (оригінальне позначення M2A1) — американська 105-мм буксирувана гаубиця часів Другої світової та Холодної війни. Перші прототипи гармат були побудовані на рубежі 1930-х і 1940-х років, а серійне виробництво тривало в 1941-1953 роках. Максимальна дальність стрільби становила 11 200 м, а початкова швидкість снаряда — 472 м/с. Скорострільність становила до 10 пострілів за хвилину.
M101 була створена у відповідь на попит американських військових на нову 105-мм польову гаубицю. У процесі експлуатації M101 виявилася дуже вдалою конструкцією, з високою мобільністю та маневреністю в польових умовах, значною дальністю стрільби для зброї такого калібру та високою скорострільністю. Вона швидко стала базовою легкою гаубицею армії США, яка використовувалася як під час боїв на Тихому океані (1941-1945), так і під час боїв в Італії (1943-1945) та в Нормандії, Франції та Західній Німеччині (1944-1945). Вона залишалася на озброєнні армії США також після закінчення Другої світової війни, а також використовувалася під час Корейської війни (1950-1953) та В'єтнамської війни (1964 / 1965-1975). Гаубиця M101 також експортувалася до багатьох країн, включаючи: Аргентину, Австралію, Чилі, Індію, Ірак, Іран, Японію та Туреччину.